Як відомо в 1206 році був проведений Великий Курултай де Темуджину надали титул Чінгісхана і зробили його владу абсолютною.
А в 1215 році Король Англії іоанн Безземельний батько короля Генріха III підписав Велику Хартію Вольностей (Magna Carta).
Спроба знайти єдиний момент, коли цивілізація “розкололася” на ідеологічні табори Заходу та Сходу, є надзвичайно спокусливою, особливо коли можна вказати на такі знакові події, як Великий Курултай 1206 року (абсолютна влада Чингісхана) та підписання Великої Хартії Вольностей (Magna Carta) у 1215 році (обмеження королівської влади).
Ці події, що відбулися з різницею менш ніж у десятиліття, справді слугують потужними символами формування кардинально різних політичних траєкторій.
Однак, більш доцільно розглядати ці дати не як точку розколу, а як яскраві маркери вже існуючих ідеологічних тенденцій, які з часом кристалізувалися у західну концепцію обмеженої влади і східну модель централізованої деспотії.
У 1206 році на берегах річки Онон, Темуджин був проголошений Чингісханом (Великим Ханом) на Курултаї — зборах монгольської знаті. Ця подія не просто об’єднала кочові племена, вона інституціоналізувала абсолютну владу, що ґрунтувалася на волі Неба і підкріплювалася беззаперечною військовою силою та Ясою (зведенням законів). Ключова ідея: Необмежена влада вождя, підпорядкована лише божественному/небесному мандату, що забезпечує порядок і експансію. Це заклало основи ієрархічної, мілітаризованої та централізованої держави.
У 1215 році в Руннімеді, Англія, король Іоанн Безземельний був змушений підписати Magna Carta. Хоча спочатку Хартія захищала лише привілеї баронів від королівської сваволі, її історичне значення полягає у закладенні фундаментальних принципів:
Верховенство Права: Навіть король не стоїть вище закону.
Належний Правовий Процес (Due Process): Знаменита стаття 39 (“Жодна вільна людина не буде арештована… інакше як за законним судовим вироком рівних їй та за законом країни”) стала джерелом концепції особистих свобод та захисту від свавілля влади.
Обмеження оподаткування: Король не міг запроваджувати нові податки без згоди “загальної ради королівства” (прообразу парламенту).
Обмеження влади правителя через писаний закон і наявність представницького органу, що представляє інтереси знаті (згодом — народу).
Деспотія vs. Свобода. Раннє XIII століття стало точкою, де ці дві траєкторії стали очевидними світовими моделями:
Аспект Східний Шлях:
Джерело влади: Воля Неба, Хана, військова сила;
Відносини Влада-Закон: Влада створює закон (Яса)
Суспільний устрій: Ієрархія, тотальне підпорядкування;
Політичний результат: Централізована Деспотія.
Аспект Західний Шлях:
Джерело влади: Закон, традиція, угода;
Відносини: Закон обмежує владу (Конституціоналізм);
Суспільний устрій: Права та привілеї (спочатку для еліти, згодом для всіх)
Політичний результат: Поступовий розвиток Демократії.
Монгольська модель, що поширилася на Східну Європу через Золоту Орду, принесла на Руські землі традицію жорсткої, централізованої, фіскальної влади, де князі (а пізніше царі московського царства) діяли як агенти Хана. Це стало важливим чинником у формуванні московської самодержавної традиції, яка ігнорувала концепцію обмеженої законом влади.
Теза про те, що сучасний конфлікт між диктаторською росією та західною цивілізацією є прямим продовженням цього ідеологічного розколу XIII століття, є сильним історичним аргументом.
Деякі історики та філософи-євразійці (як-от микола трубецькой) стверджували, що московія, а пізніше росія, успадкувала не лише територію, а й менталітет та державницьку модель від Золотої Орди: абсолютизм, ігнорування особистих прав на користь інтересів держави, експансіонізм і перевага “державної правди” над правом. Хоча ця теорія є суперечливою, вона пояснює глибоко вкорінену відразу до інститутів обмеження влади в російській політичній культурі.
Західна цивілізація, яка спирається на принципи права людини, поділу влади, верховенства закону та демократії, є прямим ідеологічним спадкоємцем традиції, символічно започаткованої Magna Carta.
Сьогоднішня війна між росією та Україною (підтриманою Заходом) справді може бути розглянута як зіткнення двох політичних архетипів:
Автократичний, імперський, експансіоністський світогляд, що прагне тотального контролю (символічна спадщина Курултаю) і Демократичний, правовий світогляд, що захищає суверенітет, свободу та право вибору (символічна спадщина Magna Carta).
Висновок: 1206 та 1215 роки не створили дві ідеології з нуля, але вони зафіксували дві протилежні відповіді на питання: “Якою має бути влада?”. Схід обрав абсолютизм (Чингісхан), а Захід заклав основи для конституціоналізму (Magna Carta). Саме ці фундаментальні відмінності, що розвивалися століттями, багато в чому формують ідеологічне підґрунтя нинішнього геополітичного конфлікту.
Ставте like і підпишіться:
що скажете панове?